Мама Зої ніколи не була поруч із донькою, і лише бабуся оточила її теплом. А коли та nомерла, почалося справжнє nекло для Зої.
Незважаючи на те, що телефон дзвонив неодноразово, Зоя не наважувалася взяти слухавку. І знову мати із критикою. Вона видихнула: – Як справи, мамо? – І що для тебе важливо, дочко? – На тому кінці дроту пролунав голос Зінаїди Гаврилівни, сповнений уїдливості та впевненості у власній непогрішності. -Тепер що? Нікому не буде діла, якщо я піду … Read more