Коли Марина Петрівна побачила медаль сина в друга, то зрозуміла все, впала на коліна і почала nлакати. Але не знала вона, що на неї попереду чекає ще щастя
– Мишенько! Синку! – кинулася надвір Марина Петрівна, побачивши, як у хвіртку зайшов солдатик. Ось уже місяць вона чекає на сина з ар мії. І місяць від нього жодних звісток. – Здрастуйте, Марино Петрівно, я Андрій, товариш по службі Михайла. Вибачте, що так пізно приїхав… – Андрій простягав матері друга медаль “За мужність”… Коли Марина … Read more