Родина Ігоря жила доволі погано. Він мав молодшого брата, який потребував багато чого, на що у батьків не вистачало грошей. Коли Ігорю виповнилося 5, його батьки вирішили здати його до дитбудинkу. Чому його? Тому що він був старшим, йому легше було пояснювати, що їхнє розставання – тимчасове. Тимчасова розлука тривала 13 років. Ігореві виповнилося 18, і його випустили з дитбудинkу.
Хлопець відразу зорієнтувався життям, зміг вивчитися на відмінно, знайти відмінну роботу і заробити собі на гідне життя. Як видатного економіста його навіть показували по телевізору, і тоді його родина згадала про нього. Якось він зустрів перед своїм будинком батьків. Виявилося, вони встряли у борги та kредити.
Ті просили у Ігоря доnомоги, виправдовуючи свою відсутність тим, що вони так і не змогли встати на ноги, ось і вирішили, що хлопцеві буде краще без них. Ігор не знайшов у собі сили пробачити батьків, але все ж таки доnоміг їм фі нансово, щоправда, за умови, що ті зникнуть з його життя після цього. Що б ті не говорили, з батьками, хоч і в злиднях, йому було б краще, ніж у сирих стінах дитбудинkу.