Ми прокинулися неохоче; чоловік не хотів першим вставати з ліжка, сказав, щоб я встала та приготувала сніданок. Що ж: встала, розбудила сина, а він почав хникати, казав, що не хоче йти до садка; я йому сказала, що треба, адже ми не можемо залишити його вдома, а самі поїхати на роботу. Прокинувся чоловік, потягнув сина у ванну, щоб вони вмилися і почистили зуби; я потім ще довго говорила їм, щоби звільнили ванну кімнату. Приготувала сніданок, ще раз попросила звільнити кімнату, сказала, що запізнюємося, і тут син із чоловіком подивилися на мене і, розсміявшись, сказали, що здебільшого спізнюються всі через мене.
Коли вони пішли снідати, мене почало сильно нудити; я про всяк виnадок зробила тест на ваrітність, і коли з’явилися дві смужки, ніяк не знала, як приховати своє хвилю вання і радість. Пішла на кухню, вони їли, я попросила швидkо зібратися; коли вже виходили, я згадала, що нам треба було кота нагодувати. Кота погодували, вже мали вийти, син знову почав вередувати і говорити, що не хоче в садок. Все ж таки, мій син знайшов спосіб відтягнути час: сказав, що у нього болить живіт, не зможе ж він ось так піти в садок. Я відправила його у ванну, але сказала, щоб він повертався швидkо, тому що ми спізнюємося.
Син ніяк не хотів виходити, я відправила чоловіка до нього, і ось нарешті ми всі вийшли з дому, сіли в машину і поїхали. Дороrою до садка син згадав, що він забув свою іграшку на столі, а без неї йому буде нудно; і ось повернулися за іграшкою, потім знову на роботу. У машині почала вередувати вже я і казати, що не хочу на роботу; хлопчики подивилися один на одного і почали сміятися. Чоловік сказав, що я взагалі можу не працювати, а я відповіла, що мені так і так скоро доведеться йти у деkрет. Чоловік пригальмував, подивився на мене і запитав, чи пожартувала я чи ні; я запевнила їх, що все серйозно: ми чекаємо на дитину. -Ну, що, малюк, скоро в тебе буде братик чи сестричка.