Коли ми з сестрою були маленькі, ми часто грали у весілля. Натягували на голову тюль і уявляли себе нареченими. Я тоді часто казала, що мені дістанеться найкращий наречений, адже я старша. По-справжньому я вийшла заміж, коли закінчила університет, а сестра навчалася на останньому курсі коледжу. Моїм нареченим став Олег. Нехай він і не красень, але чоловік, який усім забезпечений. Батьки моїм вибором були задоволені. Олег має свою будівельну фірму, простору квартиру, машину, дачу. Весілля грали пишне, в одному з найкращих ресторанів нашого міста. Зібралося тоді багато людей.
А після весілля ми з моїм новоспеченим чоловіком поїхали відпочивати на Мальдіви. Моє сімейне життя стало предметом заздрості. Чоловік часто дарував мені великі букети квітів, золоті прикраси та путівки. Тоді ми з сестрою віддалилися одна від одної. Наташа казала, що я зазналася. Мені здавалося, що вона просто мені заздрить. А потім хлопець сестри зробив їй пропозицію через чотири роки. Ми зустрілися на її весіллі. Її весілля було зовсім не схоже на моє. Були запрошені лише близькі родичі та друзі. Усі закуски приготував наречений та його колеги з кафе, де він працює.
На моїй сестрі була проста сукня та вінок із квітів. Обійшлося без живих музикантів, але було весело. Мати моя ходила сумна, казала, що сестра обрала жебрака. Мовляв, Олексій вихованець дитячого будинkу, у нього немає жодного гроша за душею. Олексій мав дуже симпатичну зовнішність, був добрий і чемний. Після весілля дуже багато часу приділяв сестрі. Я мимоволі порівнювала їхнє життя зі своїм. Так, живуть без розкоші, але в kоханні. Мені все частіше здається, що мій чоловік просто відкупається від мене дороrими подарунками, щоб не проводити зі мною та дітьми час.