У школі я зустрічалася з одним хлопцем з 8-ого класу. Його звали Микита. Коли всі мої однолітки готувалися до іспитів в 11 класі, я абсолютно виnадково… заваrітніла. Коли я дізналася про своє становище, весь мій світ звалився. Я не знала, що мені робити, як сказати батькам. Тоді я вирішила зателефонувати подрузі, яка була старша за мене на 4 роки і жила в іншому місті. Подруга сказала, що можна позбутися від дитини і навіть дала контакти фахівця, який зробив би це за мінімальні гроші. Микита був проти мого рішення. Він сказав, що не віддасть мені цих грошей, але, коли я заявила, мовляв, сама знайду, мій хлопець здався. На наступний день, повернувшись додому після уроків, я виявила там Микиту з його батьками.
Вони прийшли умовити мене не зробити того, що збиралася. Мої батьки і батьки Микити мало не на колінах благали одуматися, але я і думати не хотіла про становлення мамою. Вже ближче до ночі мати Микити заявила, що якщо я і не збираюся відступати, то потрібно хоча б до нормального фахівця йти, а не до підозрілих псевдолікарів. Вранці ми зібрали мої речі, сіли в машину батька Микити і поїхали. Мені сказали, що ми їдемо в інше місто, щоб не дати привід пліткаркам рідного міста. В один момент я заснула, а прокинулася на дивані. Виявилося, мене привезли на дачу до Микити, де зі мною залишалися його батьки.
Вони стежили, щоб я нічого з собою не накоїла, а також нормально харчувалася і не намагалася тікати. У мене навіть телефон забрали… Загалом, я наро дила-таки синочка. Я пам’ятаю момент, коли мені на rруди поклали зморщеного, злого шматочка щастя. Я тоді відразу розnлакалася і попросила у нього вибачення (і не раз), що хотіла відняти у нього життя, коли він навіть ще не наро дився. Через місяць після виписки ми з Микитою зіграли весілля. Я шалено вдячна йому і нашим батькам, що не дали мені робити таку помилку по дурості, про який я б шkодувала все життя. Зараз я на 4-му місяці 2-ої ваrітності. Чоловік іноді жартує, чи не потрібно готувати дачу для мене… Сподіваюся, буде дівчинка!