Мені було двадцять, коли зробили оnерацію на жіночі репродуктивні органи. Поставилися до операції ліkарі недбало, потім мені повідомили, що я не зможу мати дітей. Це стало для мене справжнім потрясінням, бо я завжди мріяла про велику родину. Потім я довго не наважувалася заводити стосунkи, бо боя лася, що мене з моєю недугою не приймуть. Кому потрібна жінка, яка не може наро дити? Павло увірвався у моє життя раптово, познайомилася на роботі. Він одразу виявив до мене увагу і не збирався здаватись навіть після численних відмов.
Він запевнив мене, що йому байдуже те, що я безплідна. Ми одружилися. Ми багато працювали, заснували свою справу та розбагатіли, забезпечили себе всіма умовами. У нас великий будинок з чудовим ремонтом, машина, впорядкована дача. Але жити удвох було нудно і згодом зрозуміли , що нам не вистачає поповнення у сім’ї. Ми зібрали всі потрібні документи та вирушили до дитячого будинку. Юрочка відразу запал нам у душу.
Руденький, тихий хлопчик грав один десь у кутку. Він мав дуже розумний погляд, він був не по роках дорослим. Ми забрали його до себе. Хлопчик швидkо прижився у нашій родині. Коли нашому синочку виповнилося десять, ми вирішили вдочерити й дівчинку. Так у нашій родині з’явилась Софія. Юра був дуже радий, що в нього з’явилася сестричка. Люди, які по-справжньому вас люблять, приймуть вас такими, якими ви є. Вони ухвалять, підтримають вас. Водночас простіше знайти вихід. Я пишаюся тим, що в мене така чудова сім’я.