На момент цієї історії я жила одна із золотавим псом – Мишком. Ми з Мишком любили гуляти. Майже щовечора ми з ним ходили до річки. Там я сиділа на траві, читала книгу, а Мишко бігав, веселився. Якось його не було кілька хвилин. Дивлюсь потім, щось тягне в роті. Спочатку я подумала, мій чоловік мені качку тягне. Мисливський інстинкт собак нікуди не дівається, тримай ти їх хоч усе життя вдома. Трохи наблизившись до Мишка, я побачила, що то була не качка.
Зовсім не качка! Немовля мирно лежало в пелюшці, а Мишко дивився на мене так, ніби благав з ним щось зробити, забрати додому, наприклад. Дорогою додому я про всяк виnадок куnила дитячої суміші, пляшечку і пішла далі. Загалом, цілий день я няньчилася зі знахідкою Мишка. Я за один день навіть якось звикла до дитини. Дитина була дуже спокійна. Незрозуміло було, як хтось міг залишити такого янголятка, адже мій Мишко нізащо не вкрав би дитину. Загалом через день до мене у сльо зах увірвалася дівчина.
Вона стала переді мною навколішки і почала просити вибачення. Виявилося, що 17-річна Олена завагітніла від свого хлопця. Той, дізнавшись про стан своєї дівчини, втік у невідомому напрямку, а батьки виставили Олену за двері, коли вона таки наро дила малюка. Того дня Олена пішла з немовлям до річки… і хотіла… Побачивши собаку, вона залишила немовля і втекла. Тепер вона шkодувала про зроблене і вибачалася. Я, не довго думаючи, запропонувала дівчині пожити разом з сином зі мною, адже фактично у мене інших родичів не було… Ось так мій Мишко подарував мені дівчину та онука.