У мене є знайома Алла. Її донька студентка. У неї з’явився хлопець, знайома називає його “зятьком”. Дочці Алли вісімнадцять, а хлопцю двадцять два. За його розповідями, він із заможної родини, у нього самого є бізнес. На його вигляд його словам можна вірити. Ось тільки хлопець від них не вилазить. Молодь зустрічається вже півтора роки і зять періодично ночує у них. Тільки в останній місяць він практично живе в них. Коли вони тільки почали зустрічатись, Алла думала, що все тимчасове, донька зрозуміє, що такий хлопець їй не потрібен. Але вони зустрічаються вже досить довго, тому Алла всіляко намагається поговорити з донькою та пояснити їй, що такий хлопець їй не потрібен, і Аллі такий зять.
За весь час їхніх стосунkів хлопець нікуди не запросив дочку Алли. Він щоразу знаходить відмазки. «Хочеш у кіно? Можемо подивитись в інтернеті у вас вдома! Сходити кудись, щось поїсти? Твоя мама так смачно готує, яке кафе? Ти подивися, який у мене піджак. Подивися на машину. Батьки обіцяли подарувати мені на день народження. Це моя мрія» – і все в цьому дусі. Крім того, він погано впливає на дочку Алли. Вона в школі навчалася відмінно. Вступила до педінституту сама, а зараз, відучившись рік, думає про те, щоб кинути навчання. Благо Алла змогла правити дочки мізки. Якось знайома мені розповідає.- Я ось повертаюся додому з роботи, хочу полежати, трохи відпочити. Іду додому, а там на дивані розташувався наш зяток. Я вже не пам’ятаю, скільки він у нас живе. Спробувала поговорити із донькою, але вона відмовляється слухати мене.
Чи боїться йому щось сказати, чи боїться його втратити. Але нещодавно Алла розповіла, що хлопець не з’являвся у них уже тиждень. – Він сказав доньці, що я старомодна жінка, мабуть, у селі виросла, раз не знаю елементарних речей, мовляв, йому складно зі мною. А все через те, що я прикололася над ним. За день до його зникнення з нашого життя ми утрьох сиділи на кухні. Донька сказала, що хоче, щоб він зустрів її після іспиту. А той заявив, що у нього запис у салоні, він йде на ламінування вій, так що доньці доведеться самій дістатися. А я почала жартувати, вдаючи, що не знаю про що йдеться. Сказала: Куди ти йдеш? Що це за ламінування? Краще б своїй дівчині букет подарував. Доча, ти впевнена у своєму виборі? Він, здається, тебе не любить. Тільки себе!». Наш зяток образився від цих слів і цього дня ми його не бачили. Донька поступово розуміє, що він не мав пріоритетів.