Рано-вранці у двері постукали. Я відчинила двері, дивилася і думала, що ще сплю. Я заплющила очі, потім розплющила знову і зрозуміла, що це був не сон. На порозі був син, на руках у нього була немовля.

Мені 40 років, і я живу на селі. Село знаходиться недалеко від обласного центру. Був час, коли я була щасливою, бо моя сім’я була повноцінною. Але кілька років тому мій чоловік пішов із життя, і ми з сином залишилися самі. Моєму синові тоді було 10 років, мені важко було його виховувати. Потім мій син закінчив 9-ий клас і пішов у будівельний технікум. Технікум був у обласному центрі, мій син переїхав туди жити. Спочатку був сумлінним, кожні канікули приїжджав додому. Потім він почав відвідувати мене дуже рідко. Я дуже переживала, постійно думала про nогане. Цього року канікули розпочалися, і я з нетерпінням чекала, коли мій син знову повернеться додому. Якось рано вранці у двері постукали.

Я відчинила двері і застигла від подиву. Мені здавалося, що я ще сплю. Я заплющила очі, потім розплющила знову і зрозуміла, що це був не сон. Мій син стояв біля дверей. На руках у нього була немовля. Він ніжно обіймав дитину і цілував. Я запитала, чия вона дитина. Мій син увійшов і сказав, що це його дитина. Я не знала, що сказати, бо не могла повірити своїм очам. Потім мій син почав розповідати. У перший рік вступу до технікуму він познайомився з Аліною. Дівчина йому дуже сподобалася, бо Аліна дуже відрізнялася від інших дівчат. Вона ніколи не носила багато косметики та модний одяг. Потім вони почали зустрічатись.

Коли Юрко приїхав додому на канікули, Аліна була дуже розчарована. Вона думала, що Юрко пішов від неї. Потім син повернувся, і їхні стосунки почалися, як у дорослих. Аліна зрозуміла, що чекає на дитину. Юрко боявся мені про це сказати, бо вони були неповнолітніми. Він гадав, що я можу їх не зрозуміти. Коли дитина наро дилася, Аліни не стало. З’ясувалося, що їй було заборонено мати дітей. А мій син ночував під стінами nологового будинку, попросив директора nологового будинку не відправити дитину до дитячого будинку. Ті пошко дували сина і віддали йому дитину. Ось такою відповідальною людиною виріс мій син. Я ще молода, доnомагатиму йому в кожному питанні, з радістю виховуватиму онука.