Так як з першого дня йому мати нареченого не подобався, Діана вмовила чоловіка відвести його мати до будинку для людей похилого віку. Микола погодився, але останній момент згадав те, від чого зрозумів, що не треба так чинити з мамою.

Микола свого батька не пам’ятав, його виховувала мати. Вона дуже старалася, щоб Микола від однолітків нічим не відрізнявся. Сина любила, у всьому його підтримувала. Була в Миколи мрія ще змалку стати лі карем. Мати пишалася амбіціями сина. Вона у всьому його підтримувала. Вона так і не одружилася, всю себе присвятила вихованню сина. Коли син навчався у ме дичному коледжі, вона оплачувала все, щоб йому не доводилося працювати, весь час міг дозволити собі приділяти навчанню. В інститут вступив без nроблем. Там навчався чудово, довелося переїхати до столиці. Через напружений графік він рідко відвідував матір, але Ніна Олегівна на це не ображалася. Вона розуміла, що син просто йде до своєї мрії. На останньому курсі він став зустрічатися з дочкою ректора, а потім і одружився з нею. Тесть організував йому практику у найкращих спеціалістів. Не без його доnомоги невдовзі Колю взяли головою відділення. Більшість свого часу він тепер приділяв роботі. Ніна Олегівна тим часом старіла все більше, їй було все важче впоратися з господарством. Потім вона взагалі захворіла, і син забрав її до себе. Їй виділили маленьку кімнатку у великому будинку, але Ніна була не в образі. Головне, що вона була поряд з єдиним сином та ко ханою онучкою. Тільки ось син основну частину дня пропадав на роботі, а онука мала перехідний вік. Вона тоді вперше закохалася, хоч бабусю вона й кохала, але голова в неї була не на місці від нових почуттів. А ось Діана, дружина Миколи, його мати недолюблювала. Вона не хотіла, щоб із ними жив хтось. Часто скар жилася чоловікові, що Ніна їй заважає. Але Микола переконував її простіше ставитись, адже вона його мати. А Діана, не перестаючи, натякала на будинок для людей похилого віку. Ніна й сама почувала себе зайвою у будинку свого сина. Потім і сама попросилася до будинку для людей похилого віку. Микола хмурився, але погодився. Донька плакала, коли бабуся поїхала, а Діана виглядала задоволеною. Коли Микола мати відвіз, раптом згадав, як багато для нього вона зробила. Він не міг її так покинути доживати останні роки.