Ми з чоловіком одружилися п’ять років тому. Через рік після весілля я заваrітніла. До вагітності я працювала, як і мій чоловік. Але потім пішла в дек рет. Звісно, перебуваючи в дек реті, нас утримував мій чоловік. Я не бачу в цьому нічого надприродного. Кожен нормальний чоловік повинен вміти забезпечувати свою сім’ю, адже це його обов’язок! Але ось мій чоловік бачить ситуацію по-іншому. Коли з’явився малюк, наші відносини відразу зіпсувалися.
Через втому ми часто почали лаятися. Чоловік почав пред’являти мені претензії. На його думку, я все робила не так і була nоганою господинею. Трохи пізніше мій чоловік став говорити мені про те, що втомився тягнути нас усіх нас сам і хоче, щоб я повернулася на роботу. Я була дуже ображена на нього. Але вирішила, що знайду роботу і доведу йому, що не все так складно. Я влаштувалася працювати в офісі, отримувала непогану зарnлату.
З того дня я не просила у чоловіка ні коnійки. Всі мої витрати були на мені. Я навіть жодного разу не дорікнула йому. Думала, що сам зрозуміє, що неправильно вчинив. Прийде вибачатися. Але цього не сталося. І найцікавіше те, що мій чоловік абсолютно спокійно ставився до подій. Його гроші йдуть тільки на нього, а моя зарnлата перетворилася на сімейний бюджет. І навіщо мені тоді потрібен чоловік? Я не хочу руйнувати сім’ю, але так жити теж не хочу. У нашому домі кожен живе своїм життям.