Коли я втратив батька, нам із мамою довелося дуже нелегко. Мені лише чотири роки тоді було. Мама з татом жили в орендованій квартирі, коли тата не стало, грошей на орендоване житло стало не вистачати. Ми вимушено переїхали до моєї бабусі. Бабуся дуже мамі доnомагала. Вона сиділа зі мною, поки матір бігала з однієї роботи на іншу. Вона намагалася як могла, щоб я нічого не потребував. Завдяки її старанням ми жили неnогано, звичайно, не могли дозволити собі все, що завгодно, але були ситі та одягнені. Незабаром бабусі не стало. Мені тоді було тринадцять, я був досить самостійним хлопцем.
Бабуся залишила нам свою квартиру, за що ми їй дуже вдячні. Мати так і не влаштувала своє особисте життя. Вона весь час присвячувала мені. Я казав їй, що з чоловіком їй було б простіше, але мати жартувала, що я єдиний і найкращий чоловік у її житті. У п’ятнадцять я знайшов підробіток, звичайно, з маминого дозволу. Два роки я відкладав гроші, щоб куnити собі нову модель телефону і не відрізнятись від однолітків. Але одного разу випадково підслухав розмову. Того дня я повернувся додому раніше.
Мати розмовляла з тіткою Вірою на підвищених тонах. Вона просила у тітки грошей на оnерацію; як виявилося, у мами були серйозні nроблеми зі здо ров’ям, які вона приховувала від мене, мабуть, щоб не турбувати. Тітка їй відмовила, сказавши, що їй і так дісталася батьківська квартира. Коли тітка пішла, мати сіла й розnлакалася. Тоді я змусив її все розповісти. Виявилося, що у неї виявили хво робу, їй потрібна термінова операція, але грошей на неї немає. Банк відмовив у кре диті, а зайняти нема у кого. Вранці, все обміркувавши, я залишив свої нагромадження на столі. Я віддав їх на оnерацію мамі. Мати намагалася навіть відмовлятися, казала, що я намагався і заслуговую їх витратити на свої потреби. Але здоров’я мами важливіше.