Олег іноді згадував матір, яка кинула його у дитбу динку і зникла назавжди. А коли він уже був на порозі слави, йому раптом зателефонували.

Своє дитинство Олег майже не пам’ятав. Пам’ять м’якими провалами захищала його nсихіку від травмуючих спогадів. Випливали якісь уривки. Ось він під столом, між недопалків та порожніх пляшок знаходить кимось кинутий хліб. Ось якийсь чоловік, похитуючись, недбало відкинув його убік. Маленький Олег nлакав і кликав маму. В інтернаті, а потім у школі мистецтв Олег постійно чекав на свою маму. Він вигадував історії, що мама десь далеко, дуже зайнята та багато працює. Так він чекав на маму всі ці роки. Але мама не приїхала жодного разу. В інтернаті у Олега виявився талант художника. Вчителька з ІЗО направила його роботи до школи мистецтв для обдарованих дітей.

Там педагоги зуміли розкрити його талант, і Олег вступив до Академії мистецтв. Алла прокидається, але очі розплющувати не поспішає. Після інсульту нижня частина тіла завмерла назавжди. Її після лікарні визначили до будинку для ін валідів. Минуло три роки з того моменту, як постійний запій відібрав останні залишки здо ров’я. Алла згадує молодість, коли здавалося, що все попереду. Потім випадкова вагітність та слова її хлопця, що дитина йому не потрібна. Він зник назавжди. Наро дився син, доnомоги чекати нема звідки. Від бажання забути і від страху дівчина почала випивати. Зараз згадуючи цей кошмар, у свідомості виринають величезні очі сина на блідому личку і тихий плач.

Advertisements

Щодня, сидячи в ін валідному візку, Алла розуміла, що ніколи не зможе собі пробачити занапащене дитинство власного сина. Зрештою жінка вирішила дізнатися, що сталося з її дитиною. Вона написала до органів опіки, до інтернату. Їй повідомили, що її син – молодий художник, який подає надії. Алла плаче, але це сльози щастя. Їй удалося дізнатися телефон Олега. Але вона довго не наважувалася йому зателефонувати. Зрештою, вона зібралася з духом і набрала номер. -Олег! Це твоя мама. Пробач мені – голос Алли зривається. Свідомість каламутніє, трубка падає з рук. Телефон піднімає санітарка і все пояснює враженому Олегу. За три дні Олег приїхав до матері. Він привіз їй у подарунок її портрет, який написав, будучи вихованцем ліцею.

Advertisements

Leave a Comment