Мій брат роз лучився з дружиною кілька років тому, але свого 4-річного сина не обділяв увагою, його він просто обожнював. Завжди намагався робити все для сина, щоб той не відчував себе відокремленим. Для оточення мій брат здавався ідеальним батьком, все дозволяв синові, всіляко балував його. І було не дивно, коли одного разу син, повернувшись додому, сказав, що не хоче більше жити з матір’ю. Як з’ясувалося, синові з татом було цікавіше: він не змушує його їсти овочі і фрукти, забиратися в кімнаті, чому-небудь вчитися.
Моя невістка не очікувала такого повороту подій, адже з батьком син тільки розважається і робить, що на думку спаде. Щоразу, буваючи в гостях у батька, він повертався знехотя, не слухався мати, вередував і намагався відстояти свої права. Для нього мама ставала «nоганою»: вона його за все лає, змушує бути самостійним, забиратися в кімнаті і вчитися. Також мама не дозволяє багато «сидіти» в телефоні, чого не скажеш про методи виховання батька, який ні в чому не відмовляє синові.
Щоб уникнути тиску з боку матері і проводити дні з іграшками і телефоном, хлопчик вирішив жити з батьком. У нього він може пізно лягати спати, їсти шкідливу їжу: батько нічого не заборонить. Думаю, причина в тому, що матері займаються дітьми, а батьки тільки балують, і просто не розуміють, що прояв любові – це не вседозволеність. Діти повин ні поважати слова батьків, а батьки повин ні знайти компроміс у вихованні дітей.