Я була заміжня , але це тривало недовго . Ми були різні та не розуміли один одного . Це все призвело до того , що ми роз лучилися . Зробили це тихо і мирно . Але в мене після роз лучення була депресія . Мені було самотньо , сумно , і поява нового чоловіка в моєму житті було дуже до речі . Спочатку він здавався дуже уважним , розуміючим . А коли познайомив мене зі своєю сім’єю , я зрозуміла , що це саме той чоловік , який мені потрібен . Але я помилилася в черговий раз . Справа в тому , що я завагітніла і поспішила повідомити про це ко ханому , думаючи , що він зра діє .
Але , до мого великого здивування , він сказав , що не хоче дитини – і точка . Більше після цього я його не бачила . Так закінчилися наші солодкі відносини . Я зараз у жа хливому стан . Хочу цю дитину . Але у свої 44 боюся народ жувати . Боюся залишитися одною , гадаю , не зможу виростити та повноцінно виховати дитини . Але й самотності занадто боюся . Як nодолати ці страхи та знайти правильний шлях ? Як знайти сили , щоб не трусити і думати про хороше ?
Занадто багато розчарування ! Як пережити все це ? Не знаю . Не хочу відмовлятися від дитини . Мені дуже хотілося наро дити , виховати малюка з коханим чоловіком . Його сім’я мені адже теж здалася класної . Але чому він так обійшовся зі мною – я не знаю . Він , мабуть , спочатку не був налаштований на створіння сім’ї та просто проводив час . Я збентежена . Не знаю , з ким поговорити , з ким порадитися . Хто мені може доnомогти ? Знаю , що в такій відповідальний момент ніхто не може дати пораду . Вирішувати всн потрібно самій .