З усього цього я тільки пам’ятаю, що коли ліkар швидкої доnомоги питав про моїх рідних, я дала номер чоловіка. Через 15 хвилин він вже був поруч зі мною, тримав мене за руку.

Знову прокинулася поруч з нелюбом і знову доведеться цілий день глядети на нього і проклинати своє життя. Навіщо я досі не роз лучилася? Навіть не знаю, може з-за дітей, але вони вже дорослі, розуміють, що ми з батьком нещасні. Я встала, пішла поснідати, поки чоловік не прокинувся: не хочу сидіти з ним за одним столом. Деі знову почали питати про батька. Може розлучення буде кращим вибором для всіх нас? Чоловік поснідав і пішов до друзів. Слава богу, а то довелося б цілий день сидіти з ним в одній кімнаті, а його присутність мене дратує. Невже заради цієї людини я кинула роботу, безтурботну молодість, щоб не почути від нього навіть банального «добрий ранок».

Ну ладно, вистачить думати про це, краще доробити домашні справи, випрати одяг, випрасувати, а коли закінчу, можна і до подруг поїхати: чоловік може дозволити себе зустрічатися з друзями, а я ні? Всі справи доробила тільки до шостої вечора. Ось і сходила до подруг! Але ще не пізно, щоб піти в сусідній магазин і куnити те плаття, яке мені давно подобалося. Зібралася, взяла гаманець і вийшла з дому. Всю дорогу в голові крутилося лише одне слово —«Роз лучення, роз лучення, роз лучення».

Потім ще — «Мені боляче, дуже бол яче». Як раптом прямо перед моїми очима машина зіткнулася з вантажівкою і перекинулася. Я ледве залишилася жива, руки тремтіли, ноги не рухались, голова сильно боліла, я навіть присіла на підлогу, щоб не впасти. Не пам’ятаю, як я опинилася в машині швидkої доnомоги, тільки пам’ятаю, що ліkар питав про моїх рідних. Я дала номер чоловіка, а через п’ятнадцять хвилин він стояв поруч, тримав мене за руку. Ми поїхали додому і легли спати в обнімку, вперше за три роки. Може, це і є сімейне щастя, може, просто потрібно його цінувати?