В молодості я зустрічався з найкрасивішою дівчиною в нашому маленькому місті. Нічого серйозного: ми були молодими, разом гуляли, тусувалися по клубах, поки я не зустрів ту саму. У клубі до мене підійшла одна скромна дівчина — сіра миша, у неї тільки очі були красивими, сяяли від щастя, але я відразу ж заkохався в неї, і залишивши свою дівчину в клубі одну, пішов з новою знакомой. Через рік ми зіграли скромне весілля і жили в любові і розумінні. Один за одним на світ з’явилися наші троє синів, а за ним пішла довгоочікувана дочка.
Коли діти були маленькими, я працював на заводі. Було важко фізично, але вдома мене ждали голодні діти. І ось одного разу вийшло так, що з-за нещасного виnадку я втратив ноги і більше не міг ходити і, відповідно, працювати там. Слава Богу, наші діти тоді були трохи дорослими, виручали нас з мамою. Спершу на завод пішов старաий син, за ним і брати. Ось так викрутилися з цієї ситуації. Зараз сини дорослі люди, всі одружені. Старший син зі своєю дружиною живуть у нас, а молодші оселилися в сусідніх будинках. Завжди рядом- як говориться.
Я всім зобов’язаний своїй чудовій дружині, вона воспитала молодцов. Нещодавно нашій єдиній дочці виповнилося двадцять. Вона поки навчається в університеті, але встигла там познайомитися з хорошим хлопцем, і коли між ними все стало серйозно, дочка і з нами познайомила хлопця. У нього була така знайома усмішка, і тільки під час весілля я зрозумів, звідки знаю ці риси. Його мати була моєю kолишньою дівчиною. Ось доля. Вона підійшла до мене і сказала. -Спасибі, що не залишився зі мною, а свою пішов шукати, я й сама тоді знайшла свого чоловіка на все життя.