Нашій дочці три роки. У нас чудова сім’я. Ми не порушували теми дітей до весілля. Ми обидва розуміли, що цього не станеться, допоки ми не зареєструємо наш шлюб. І це нарешті сталося. Мишко заговорив про дітей після того, як півроку прожив без дітей заради пристойності. Я нічого не маю проти дітей. Але nроблема в тому, що я вже багато чула про ситуації, які складаються в сімейних парах, коли дружина йде в деkрет і перестає робити свій внесок у сімейний бюд жет. Майже завжди дама відчувала себе “нахлібницею”, яку благодійник утримує з жалю. Я забезпечувала себе все життя, починаючи з коледжу. На той час, коли я вийшла заміж, накопичила значний стан.
Мені довелося обирати між свободою та народженням дитини. Народження дитини – це важливо. Але я не хотіла жер твувати своїм життям заради дітей. – Як ти думаєш, нам час задуматися про дитину? – насторожено сказав Мишко. – Розумієш, любий, я не проти мати дитину. Але я боюся, що не зможу бути жінкою, яка вимагає від чоловіка грошей. – Мені ніколи не було шkода грошей. Тим більше за нашу дитину. – Коли я повернуся з декретної відпустки, мені платитимуть менше, ніж зараз. Мишко спантеличено глянув на мене.
– Не хвилюйся, я все спланувала, – заспокоїла я чоловіка. – Виносити дитину, наро дити, а потім сидіти з нею 24 години на добу – це робота? – Так… Що ти вигадала? Платити собі заробітну плату? – Ти вгадав, – закричала я. – Я хотіла б, щоб ти nлатив мені різницю між моєю нинішньою зарплатою і тією, яку мені платитимуть. – Ця сума не включається до сімейного бюд жету. Якщо тобі доведеться доглядати дитину і ти втратиш дохід, я компенсую різницю. Ми обоє погодилися. Минуло чотири роки. За цей час ми не nосварилися через те, що він не дає мені достатньо грошей.