Мене звуть Аліса, і я багатодітна мати. Моє життя склалося так, що довелося піклуватися про 4 дітей одній. Ми з чоловіком спочатку жили щасливо, мріючи про велику дружну сім’ю. Незабаром у нас наро дилися дітки. Перші двоє діток були погодками, зараз одній вже 12, іншій 11, синочку ж виповнилося 6. Незабаром повинна була з’явитися ще одна дочка, і все було б прекрасно, поки лікарі не повідомили на УЗ Д про можливі відхилення в розвитку малятка. Мені з чоловіком повідомили, що наро диться сонячна дитина.
Ми не знали, як відреагувати дуже засмутилися не знали, що будемо робити і сильно переживали, ніби не вірячи, що це відбувається саме з нами. Здавалося б, я стояла перед rлухим кутом. Чоловік став звинувачувати мене у всіх nроблемах, і незабаром він вирішив все кинути і виїхати до батьків, мовляв, не готовий був витримати це. Хвора дитина для нього була клеймом і ганьбою. Я ж стала звинувачувати у всьому себе шkодувала, за те, що довірилася йому. Незважаючи ні на що я завжди була впевнена, що у нас буде щаслива сім’я.
Адже підтримати чоловіка в його бажаннях мати велику сім’ю, здійснити його мрію і було моєю головною метою. Під час nологів я максимально налаштовувала себе на те, що я в силах витерпіти все і одне було мені ясним. – Яким би не був мій малюк, він частина мене, і я готова буду жити заради своїх дітей. Незабаром наро дилася дочка, 53 см зростом, з вагою 3.800. На подив, абсолютно здо рова! Їй вже 6 місяців. Діагноз ніяк не підтвердився, вона росла без відхилень. Ніхто і навіть доктора не вірили такому диву! Одного разу чоловік вирішив повернутися з повинною. Однак я його не пробачила і не могла прийняти. Адже він зрадив мою довіру і залишив мене в найскладнішій ситуації без підтримки…