Вирішила попрацювати з дому, поки сиджу з малюком, але таке примудрилася витворити, що тепер соромно зізнатися чоловікові

Раніше я працювала копірайтером на дому. Мені було зручно: не потрібно виходити з дому і їхати в офіс кожен день. Я писала з дому і відправляла тексти своєму начальнику. Після пологів я один місяць відпочивала, а потім знову повернулася до роботи: все одно ж працювати на дому. Тільки ось я не врахувала, що з дитиною працювати стане проблематично.

Я нічого не встигаю, ще син вночі спить дуже неспокійно. Я сильно не висипаюся. Всю ніч намагаюся вкласти дитину спати. Вранці проводжаю чоловіка на роботу. А потім днем займаюся домашніми справами: потрібно забратися скрізь, випрати, вечерю приготувати. Паралельно з домашніми справами я встигаю приділяти час дитині. А ввечері, коли чоловік приходить з роботи, то він пару годин сидить з сином, я в цей час встигаю трохи поспати.

А потім знову укладаю дитину спати, а сама вночі роблю роботу. З таким графіком я просто не виводжу. Заробляти я стала мало, а чоловік дивується, чому це з кожним днем я працюю все менше і менше? Через те, що я не сплю нормально, у мене стала хиткою нер вова система. Я можу заnлакати через будь-яку дур ницю. Тільки ось Я не можу набратися сміливості зізнатися чоловікові, що я дуже сильно втомлююся. Адже він теж працює і містить сім’ю, з дитиною він теж час проводить. Я не можу його в чомусь звинувачувати. Тому мені і соромно за свою втому, і я не знаю, як мені вчинити.