Останнім часом стосунки із сином стали зовсім натягнутими. Ні син, ні його дружина не дзвонять мені. Справа в тому, що я відмовилася дати притулок онуці. Внучка навчається в університеті. Але мені здається, її скоро відрахують із ВН З-у, природно за “зразкову” поведінку. Вона дуже примхлива, нікого не слухається. Я попередила, що не хочу жити з нею, але мій син вмовив мене. Вона взагалі не хотіла вчитися. Але батьки вирішили, що вона обов’язково має здобути вищу освіту і відправили її до міста вчиться. Вони живуть у селищі, і там немає ВН З. Внучка просто некерована, ми з нею не ладнаємо. Вона з дитинства була такою, бо її неправильно виховали.
Коли я просила виявити строгість у вихованні, невістка знизувала плечима. Вона розпустила доньку. І тепер ця невихована дівка обрушилася на мою голову. Навіщо мені така відповідальність? Раніше я рідко бачилася з онукою, тільки у свята. Вона мене недолюблює, бо я завжди робила зауваження, дорікала їй. Мене дивує те, що моя невістка за фахом nсихолог, але зі своєю дочкою не може впоратися. Син мені сказав, що у них немає rрошей на орендовану квартиру і вирішив, що його дочка житиме у мене, мовляв, вона вже подорослішала, порозумнішала. Спочатку дійсно все було відмінно.
Після уроків вона одразу приходила додому, доnомагала забиратися. Але потім усе змінилося: вона стала приходити додому під ранок, вешталася ночами. Я з нею лаялася майже кожен день. Вона вибачалася, просила нічого не казати батькам. Насправді я не збиралася розповідати, я мовчала. Я думала, що вона зрозуміє. Але помилялася. Вона пропускала заняття, вешталася по клубах, не ночувала вдома. Коли вона поїхала на канікули додому, я просто видихнула. Я не стала розповідати синові та його дружині всі подробиці про пригоди онуки, лише ввела в курс справи. Але вони мені не повірили, мовляв, їхня дочка не така. Тоді я заявила, що не збираюся більше брати онуку в себе. Вони влаштували сkандал, мовляв, я безсовісна егоїстка. Я анітрохи не жалкую, що відмовилася приймати її.