Ми з чоловіком були дуже завидною парою до появи дитини. Ми у всьому підтримували один одного і ділили обов’язки по дому. Коли мені було ніколи готувати, чоловік не зобов’язував мене і сам стояв біля плити і готував для нас. Свекруха дорікала йому, що не чоловіча це справа, але йому було все одно на її слова. Він говорив, що ми самі вирішуємо, як нам жити, і ніхто не має права втручатися. Я була шалено щаслива, що мій чоловік так ці нує і поважає мене. Однак все змінилося після народження сина. Коли я була ваrітна, мої подруги твердили, що чоловіки стають не стресостійкими після народження дитини. Я говорила, що чоловік мій не такий.
Як же сильно я помилялася! Після народження малюка чоловік спочатку хоча б намагався мені доnомагати. Він няньчився з ним після роботи, щоб я могла хоч трохи прибратися в будинку і їсти приготувати. Я намагалася робити все швидkо, так як розуміла, що він теж втомлюється після робочого дня. Потім, він став сkаржитися на недосип і постійно лаявся зі мною. Він став спати на дивані у вітальні, щоб не чути nлач дитини. У мене вже немає сил терпіти таку поведінку. Адже я весь день ходжу з дитиною на руках і навіть поїсти нормально не виходить. Я вже виснажена, і навіть іноді здається, що впаду і не встану.
Чоловікові наплювати на мій стан, а нещодавно він взагалі змусив мене ридати весь день. Він прийшов додому і застав квартиру в жа хливому стані, холодильник був порожній, і їсти було нічого. Він став просто кричати на мене, що я нікчемна дружина, раз не справляюся з моїми обов’язками. Я навіть вже не стала говорити, що син весь день був у мене на руках і не давав ні те, щоб їсти приготувати, а навіть присісти. Не знаю, як бути з ним. Адже на початку подружнього життя він був такий розуміючий і турботливий. Як повернути його колишні почуття?