У нас є сусідка Зіна. У них з чоловіком наро дилася дівчинка Марина. Зіна по доньці просто з розуму сходила, все для неї робила, всю увагу приділяла, і більше Зіні нічого від життя не потрібно було, головне, що у Мариночці все є і все добре. Потім Зіна знову заваrітніла. Чоловік не дозволив їй позбутися дитини і довелося народити хлопчика Мішу. Але Зіна не так вже звертала увагу на сина, у неї завжди на першому місці стояла дочка. А потім чоловік у Зіни поїхав в місто, кинув її з двома дітьми. Зіна на той час вже працювала, так що сама забезnечувала своїх дітей.
Так йшли роки. Марина поїхала в місто, щоб вчитися і шукати собі чоловіка. А Міша до 9 класу підтягнув свої оцінки, а потім на бюджет вступив до інституту. За підсумком, Міша став програмістом. Він дуже добре заробляв і повністю утримував свою маму. А Зіна пишалася цим. Марина вийшла заміж і наро дила двох дітей. Тулилися вони своєю сім’єю в двушці. І раптом, Марина повідомляє, що з’явився тато. Тільки він після ін сульту, йому дуже поrано і потрібен постійний догляд.
Зіна сказала, що не буде терпіти у себе вдома цього зрадника. Але Міша свого батька не залишив. Марина привезла батька до них у двір, кинула і поїхала. Міша став доглядати за татом. Зіна потім змирилася з тим, що чоловік живе з ними. До того ж, він практично не розмовляв. Навіть коли Міша одружився і переїхав в нову квартиру, яку куnив на свої rроші, то він все одно не кидав батька і доглядав за ним. А потім з’ясувалося, що Марина скористалася хворобою батька і змусила його підписати дарчу його квартири на своє ім’я. – Марина, якщо це квартира батька, то ми повинні поділити її навпіл, – почав Міша. – Ну вже ні. Ти і так добре заробляєш, а у мене двоє дітей, їм в майбутньому теж десь жити треба. – Але ти навіть за батьком не дивишся… і про матір забула. – А навіщо? Якщо у них там поруч є ти, – відповіла Марина.