Я давно хотіла мати будиночок у селі. Тепер, коли онуки виросли і мені нема чого робити, я вирішила, що настав час здійснити свою мрію. Вони житимуть у місті, а я – на дачі. Я почала шукати. Не секрет, що в передмісті земля дорога, і найстаріша розвалена хата стоїть цілий стан. Я почала дивитися варіант у селі. Довго шукала і нарешті знайшла. Будинок виявився не так вже й далеко. З господарями домовилися та за розумною ціною придбали будинок. І нам по кишені, і господарі були задоволені, є город, сад. Загалом, вийшло так, як я хотіла. У будинку давно ніхто не жив та господарі nродали зі старими речами.
Я вирішила, що потихеньку розберуся, що лишити, що викинути. Я зателефонувала та розповіла нашим родичам про нашу поkупку. Усі зраділи, вітали та заодно цікавилися, чи можна приїхати до мене влітку? У результаті утворився цілий список бажаючих відпочивати на моїй дачі, казали: чекайте нас на початку літа. Цікавилися, скільки в хаті кімнат, багато хто хотів приїхати з дітьми і навіть попросив більше нікого не запрошувати, щоб не було баrато народу; питали, чи є душ, бо без душа ніяк. Інші цікавилися, чи є санвузол усередині будинку, адже діти маленькі, нелегко виходити у двір.
Мій двоюрідний брат попросив встановити мангал, адже дача без шашлику – як наречена без нареченого. Моя сестра збиралася приїхати зі своїм песиком. Всі були раді, що у літню спеку зможуть відпочивати у мене на дачі. Я слухала всіх бажаючих, і мені стало зрозуміло, що влітку дача буде переповнена. Я всім сказала, що дуже буду рада їм, якраз я потребую доnомоги, нехай приїдуть сім’ями, з онуками, з маленькими дітьми та собаками. Весело буде разом забиратися; сказала, що разом скопаємо, вичистимо, все вимиємо, заразом і звільнимо замість дітей, собачок, кішок. Ви не повірите, ніхто більше не захотів приїжджати до мене на дачу. Усім потрібна халява