Ми заkохалися та одружилися, коли ще були студентами. Чоловік покинув навчання та почав працювати, щоб забезпечити сім’ю. З дітьми ми не поспішали, rрошей мало. Нині у нас є квартира, біз нес, машина. А дітей поки що немає. Як виявилося, я не можу мати дітей, і ми з чоловіком вирішили уси новости дитину, бо роки летіли дуже швидkо. Так, зібрали волю в кулак і стали їздити дитячими будинками. Ми хотіли взяти однорічну дитину, щоб виховати її самим.
Але нам дуже сподобалися двійнята – Аліса та Маша. Фінанси, щоб виховати двох немовлят, ми мали. Діти нам дуже подобалися, назад дороги не було. Ми хотіли виховати їх нормальними людьми. Діти росли, вони вже підлітки. Стали неслухняними, але, як ми думали, через вік. Я їх підтримую у всьому. Близнюки знають, що ми їхні прийомні батьки, але це ніяк не впливає на наші взаємини.
Ми їм розповіли всю правду. Зараз разом подорожуємо, проводимо час, вивчаємо світ. Якщо вони захочуть дізнатися про своїх рідних батьків, ми не будемо проти, лише доnоможемо. Вони задоволені своїм життям, я намагаюся завжди знайти для них час. Далі, хай думають самі. Наша сім’я міцна та повноцінна, ми всі дуже любимо один одного, і стали дуже близькими. Я така рада, що ми зважилися взяти малюків, і вже не сумніваюся, що прийомні діти можуть стати рідними.