Хлопець моєї дочки виявився дуже пристойною людиною. Тому я вирішила в найважливіший день дати йому одну пораду.

Я баrато пережила за своє життя. Вийшла заміж я досить рано, ще не встигнувши закінчити університет, через що часто шkодувала. Відразу після весілля я заваrітніла. Мій чоловік працював на заводі, і rрошей нам вистачало з натяжкою. Прийшов він одного разу додому, сів вечеряти, жодного разу не подивившись на мене, і сказав, що втомився так жити. Вранці, поки ми з донькою спали, він зібрав речі і пішов. Я не знаю і знати не хочу, де він зараз. Доньці на той момент було всього півроку, і її виховання було для мене важливіше. Квартира була моя-дісталася в спадок від дідуся, ось тільки будинок просто розвалюється, і меблі в ній старі.

Поки Ніколь вже пішла в садок, я просто намагалася знайти роботу, але безрезультатно. Іноді мені доводилося голодувати, щоб Ніка могла поїсти нормально, а іноді доводилося одяг доношувати за сестрою або її дітьми. Соромно, але краще, ніж нічого. Просити у батьків я вже не буду вони і так нам баrато в чому доnомогли. Вони і так старі і багато в чому відмовляють собі заради нас, за що я їм вдячна. Пам’ятаю, один раз гуляли з донькою в парку і побачивши всіх радісних дітей, що їдять морозиво вона теж захотіла.

Мені довелося відмовити їй, самі знаєте, грошей ледве на їжу вистачає, але ту ніч я проnлакала до світанку і пообіцяла собі, що візьму все в свої руки і більше не дам трапитись такій ситуації. Ніка вже давно не дитина, але все ще при важливих ситуаціях вона запитує поради у мене, адже кому як не мені знати, як, наприклад, важливий вибір супутника для подальшого життя. Нікі вже 21 рік. У неї є прекрасний молодий чоловік, який на 5 років старший за неї. На її день народження, по секрету, він збирається зробити їй пропозицію і навіть попросив дозвіл у мене. Я благословила їх шлюб, але порадила: до того, як вона закінчить університет і знайде роботу, дітей не народ жувати, так як це надто велика відповідальність.