Коли мені виповнилося 20, мама почала закочувати істерики кожен день. Вона постійно повторювала, що мені пора заміж. Напевно, саме її слова привели до того, що я вийшла за Антона через півроку відно син. Ми толком не встигли один одного дізнатися. Коли Антон зробив мені пропозицію, я сказала, що подумаю, адже не була впевнена в тому, чи хочу я заміж взагалі чи ні. – У Антона є батьківська трикімнатна квартира, вища освіта, бабуся у нього є з двушкою. На вигляд він симпатичний, до тебе він відноситься з увагою і турботою, що тобі ще потрібно? Будь-яка дівчина вийде за нього, подивися він в їх сторону, — говорила мені мама. Подружки теж говорили, що мені обов’язково потрібно вийти за Антона, інакше я пропущу свій останній поїзд і залишуся в старих дівках.
Ми з Антоном одружилися і почали жити в квартирі його бабусі, а та переїхала до батьків Антона. Через рік у нас наро дилася прекрасна дочка, Аллочка. Ми прожили в шлюбі 4 роки. З перших днів сімейного життя і моя мама, і свекруха постійно дзижчали, що я не так готую, не так прибираюся, не так ходжу перед чоловіком, не так з ним спілкуюся… з народженням Алли в цьому плані все тільки погіршилося. Моя мама і мати Антона були твердо впевнені, що я жа хлива мати, не тільки господиня, адже я і годую дочку не тим, і одягаю не по погоді, і спати укладаю неправильно. Після академки, мама не дозволила мені повернутися на навчання, я знову пірнула в домашні справи і в виховання дочки. До речі, про доньку. Моя Аллочка була занадто тихою і спокійною.
Я навіть хвилювалася, адже інші діти бігали, стрибали, кричали і бісилися, а моя сиділа собі спокійно в куточку пісочниці і тихо спостерігала за тим, що відбувається. Через 4 роки сімейного життя мої нерви остаточно здали. Антон весь час працював, дочка його практично не знала, а мама і свекруха ні на хвилину не давали розслабитися. Я зібрала свої речі і поїхала з донькою до бабусі на дачу. Вона була дуже рада, але я раділа в рази більше, адже тут не було ні мами, ні свекрухи, ні чоловіка. Справ було по горло, але вони приносили мені лише більше радості. Доньці на дачі теж сподобалося. Вона пожвавилася, реготала днями безперервно, їла з апетитом, спала солодко. Ми втрьох часто гуляли вечорами по дачі, обмінювалися з сусідами гостинцями, бігали з донькою уздовж ставка. Одного такого вечором я і зрозуміла, нарешті, чого я хочу від життя. Чоловік весь той час відправляв нам rроші. Я йому ще в перший день подзвонила і сказала, що мені потрібно побути наодинці зі своїми думками.
По поверненню додому я Антона не побачила, як і його речей в квартирі його бабусі. Скоро Антон подав на роз лучення. Свекруха мені сказала, що він не любить мене, а без любові жити не має сенсу. Після роз лучення Антон став nлатити ал іменти, але з донькою зустрічатися у нього не було бажання. Вони дозволили нам з Аллочкою пожити в квартирі бабусі Антона, поки не зняли б свою. Мені і цього було достатньо. Я повернулася в університет, влаштувалася на роботу, зняла нам з докою однушку. Вранці я працюю, поки дочка знаходиться в садку, потім ми разом повертаємося додому, обідаємо, граємо. Поки дочка дивиться мультики, я займаюся домашніми справами, а після того, як вона засинає, я вчуся. Все прекрасно. Моє життя мене повністю влаштовує. Тільки є така проблема: мама кожен день по сто разів дзвонить і вимагає терміново знайти собі другого чоловіка, адже чоловічих робіт у нас по горло, а я валяю дурня поодинці…