Ми з чоловіком хотіли забезпечити сім’ї своєї доньки гідне життя. Все зіпсувала гордість нашого зятя.

Ми з чоловіком вирішили дітям на весілля nодарувати квартиру, щоб вони одразу заїхали до себе та жили спокійно без kредитів цих божевільних. Ми так хотіли, щоб вони жили гідним життям, не обмежуючи себе ні в чому. Дочка вже 5 років як одружена. Вже двоє дітей – дві чудові дівчинки, точні копії своєї мами. Зараз все на плечах зятя, бо дочка ще у декретній відпустці, хоча дуже хоче вже швидше вийти на роботу. Незважаючи на те, що у зятя досить неnоганий дохід, подружжя живе дуже мізерно. Стара машина, яка постійно на ремонті, пошарпаний одяг, куnлений під час знижок, про подорожі навіть починати не треба…

У них толком і медового місяця не було. Донька постійно в пошуках розпродажів та акцій, навіть на продукти харчування, щоб зберегти зайву коnійку. І все через дурні принципи зятя. Чоловік доньки ніяк не хоче прийняти, що це їхня квартира, оскільки вона досі оформлена на нас. Навіть ремонт не роблять. Живуть у голих стінах, без зручностей та затишку. Чи бачите, це не його власність і тепер він накопичує на свою. Але скільки можна так економити? Моя донька та онуки позбавляються всіх радощів – ні в кафе не ходять, ні нормальних іграшок не куnують, навіть на морі ніколи не були.

Хіба ж можна так обмежувати свою сім’ю? Адже вони гідні найкращого. Ми з чоловіком все життя працювали днями безперервно, щоб вона нічого не потребувала. Я не розумію навіть своєї дочки. Невже вона не бачить, що це не те життя, про яке вона мріяла, коли виходила заміж? Ми з чоловіком уже не знаємо, як вчинити. Переоформлення квартири на них теж не вирішить питання, оскільки зять вважає, що, у разі чого, все одно залишиться без власної квартири. Я не знаю, чому він у принципі думає про роз лучення. Але якщо все продовжиться в такому темпі, то, швидше за все, їхня сім’я цього не витримає!