Свекруха вийшла заміж восьмого разу і вирішила поселити свою дочку в нас вдома. Те, що було потім, словами не передати

Мені подобається моя свекруха, я можу сміливо сказати, що вона найкраща. Але ось мати – огидна. Мені добре, бо в мої справи не лізе, та й життя не вчить, як інші свекрухи. Людмило Павлівно, моя свекруха, жінка на світанку сил. Одягається за останнім писком моди, ходить щотижня в салони краси і захоплюється фітнесом. Я поряд з нею виглядаю, як її старша сестра. Чоловік мати не визнає, навіть звертається до неї на ім’я. А все тому, що коли чоловік був маленьким, то мати його не доглядала. Після того, як його батьки роз лучилися, він жив із бабусею з боку батька. Мати намагалася влаштувати особисте життя, тому життя сина її не хвилювало. Щомісяця приїжджала, дарувала подарунки та виїжджала.

Наразі Людмила Павлівна живе зі своїм восьмим чоловіком у сусідньому місті. У неї, крім сина, є ще й молодша донька, яку вона наро дила від шостого чоловіка. Дівчинка також виховується у бабусі по батьковій лінії. Свекруха я бачила тричі, хоча з чоловіком ми одружені вже кілька років. Нещодавно бабусі, з якою живе моя попелиця, стало nогано, її відвезли до ліkарні. Після оnерації вона намагалася відновитись, але, на жа ль, не змогла. Дівчинка залишилася сиротою при живій матері. Людмила Павлівна не приїхала на nохорон. Вона зателефонувала синові і попросила його куnити Настінку квиток, щоб та змогла приїхати до мами та вітчима. Близько місяця Настя мешкала з мамою. Жити із підлітком складно. Ще треба брати до уваги те, що Настя втратила найближчу людину, їй потрібна була підтримка і увага, яку мати їй не давала.

Advertisements

– Андрію, сьогодні Настя до вас приїде. Я тобі дані її рейсу скинула, не забудь її зустріти – зателефонувала і сказала свекруха. – Як це приїде? А ви? Нічого не розумію – здивувався чоловік. – Нам складно з нею жити, та й Ігорек проти, щоб із нами стороння людина жила. – Стороння людина? Ти у своєму розумі, мамо? Вона твоя дочка. Ти зобов’язана доглядати за нею. – розлютився Андрій – Не читай мені нотацій. Я знаю, що робити і як жити. Не хочеш виховувати сестру, здай її до дитбудинkу. Після цих слів свекруха скинула люльку. Ми дівчинку забрали до себе. Тепер живемо утрьох, ні Андрій, ні Настя про матір говорити не хочуть. Їм легше думати, що її просто немає. Свекруха іноді дзвонить і запитує про наші справи, буває, відправляє гроші, але я чоловікові не говорю про це. Тепер не знаю, що робити. Хотілося б, щоби ніхто не тримав образи.

Advertisements

Leave a Comment