Ми одружилися три роки тому. Ми обоє працюємо, але у чоловіка зарnлата була невисока. Після весілля стали жити у моїй квартирі, яка мені дісталася від батьків. Перед весіллям я зробила невеликий ремонт, щоби перші роки не думати про це. Нещодавно ми куnили машину: у чоловіка немає бажання сісти за кермо і здебільшого їжджу на ній я. В мене своя компанія. У мене добрий дохід. Можна сказати, що ми здебільшого живемо на мої rроші. Куnуємо все найнеобхідніше, харчуємося нормально, словом – живемо в достатку.
Чоловікові влаштовує своя мізерна зарnлата, може цілими днями нічого не робити, сидіти в інтернеті, або дивитися всі ідіотські програми, що показують по телевізору. Він улаштувався на цю роботу ще у студентські роки, там і лишився. Я запропонувала йому шукати нову роботу із високою зарnлатою, але він відмовився. Я думаю, що якби компанія була нормальною, то чоловіка давно звільнили б. Після весілля я сподівалася, що він обов’язково знайде гідну, добре оnлачувану роботу. Але минуло вже три роки – і нічого не змінилося. При цьому квартира вже потребує ремонту. Я взагалі люблю затишок та зручності.
За стільки років спільного проживання майже не бачила зарплати чоловіка. Коли востаннє я поговорила з ним про необхідність пошуку нової роботи, він став обурюватися, що йому подобається своя робота і не збирається змінювати її. Я намагалася йому пояснити, що рано чи пізно будуть діти, і тоді нам буде дуже важко. Чоловік мені відповів: “Коли діти будуть, то й подумаємо” . Адже треба думати зараз. Уявляю, що буде з нами, коли я буду в декретній відпустці, ми рахуватимемо коnійки і, бігаючи по магазинах, шукатимемо, що за дешевшими. Тепер гадаю, чи варто продовжити наші стосунки, моїм дітям потрібен такий батько? Чоловік має забезпечувати сім’ю. А я думаю про роз лучення.