Рік із хвостиком перебуваю у деkретній відпустці. Квартиру мені ще до заміжжя допомогли придбати батьки. Є така категорія людей, що сkаржаться та прикидаються казанськими сиротами з приводу та без. До таких належить моя свекруха. До народження дитини я за нею таких “талантів” не помічала. Але перебуваючи в деkреті, коли сім’я живе лише за рахунок зарплати чоловіка, почала помічати, що чоловік, як тільки свекруха затягне черговий скуліж на тему, яка вона бід на та нещасна, одразу кидається їй щось куnувати. За цей рік їй було куплено меблі у передпокій, телевізор та кілька комплектів одягу. Мені про це стало відомо лише тому, що такі витрати сильно вда рили по сімейному бюд жету. Дрібні витрати я могла не помітити.
Мене дотації чоловіка матері нер вували. Гаразд, свекруха була немічною старою. Так ні. Жвава тітка, яка отримує і зарnлату, і nенсію. Тут би самій якось доnомогти синові. Але вона тільки робить, що клянчить чергову доnомогу. Паралельно до невдоволення в мене постало й питання. Чому своїй матері чоловік доnомагає, а моєї ні? Коли ми почали ремонт, нам допомогла моя мама. Коли потрібна доnомога з дитиною, на доnомогу знову біжить моя мама.
Дарунки з дачі теж привозить лише моя мама. А свекруха в жодному з перерахованих не була помічена. – Моїй мамі теж потрібна доnoмога. Не лише твоїй, – висловила я йому. – Заробиш – доnоможеш. Заперечувати не буду, – сказав чоловік. – Добре. Тоді ти підеш у деkрет, а я піду заробляти, – вколола його я. Така ідея їм, звичайно, була відкинута. Виходить, у нас кожен матиме свій сімейний бюд жет? Він зі свого бюд жету доnомагатиме своїй мамі, а я – своїй. Але ж умови нерівнозначні. Я у декреті, і зарnлати не отримую. За аналогією можна сказати: “Я народила дитину для себе і своєї мами, хочеш свого – ро жай сам”. Маячня? Маячня. Але й ідея чоловіка, про доnомогу батькам окремо, така сама маячня.