Зараз мені 45 років, і я одружений двадцять три роки. У мене звичайнісінька сім’я: дружина працює продавщицею в невеликому продуктовому магазині, син навчається на четвертому курсі інституту, а молодша дочка – у школі, у восьмому класі. Майже все життя працюю на заводах, зарnлата у мене не дуже хороша, але на скромне життя вистачало. Часи такі: то зарnлата маленька, то погані умови, зараз важко знайти хорошу роботу. Зарплата дружини – мінімальна. Необхідно постійно крутитися, щоб не влізти у борrи. Дітей ще треба забезпечити. Ми з дружиною вже багато років хочемо зробити новий ремонт, але грошей на нього завжди не вистачає. Як тільки ми заощадили коnійку, одразу ж з’явилися якісь непередбачені витрати. Одного разу мій знайомий поїхав до іншої країни на заробітки, потім і другий поїхав.
Повернулися, привезли гроші. Загалом я подумав і теж вирішив поїхати, бо набридло шукати ці підробітки, а грошей все одно не вистачало. Довго вирішував, куди поїхати, заповнив документи та поїхав до Чехії. Адже я знайшов там роботу, з якою був знайомий, і мені обіцяли гарну зарnлатню. Я працював півроку і повернувся додому. Вперше, коли я їхав, дружина часто дзвонила, говорила, що су мує за мною. Потім дзвінки звучали все рідше. Коли я приїхав, вона була дуже щасливою. Але найбільше всі чекали на гроші, звичайно ж. Дружина потім задоволена грошима щодня бігала магазинами і куnувала щось нове. А через тиждень, після того, як я повернувся, вона почала питати, коли я знову поїду . Їй не вистачало грошей. Дружина мені відразу сказала, що якщо треба робити ремонт, то вже добре б його зробити, коли ще буде можливість – невідомо. Я подумав про себе, мовляв, не можна було не пускати одразу половину грошей на вітер? Зараз точно мало.
Я там спав у гуртожитку, в кімнаті на п’ятнадцять чоловік, їв тільки на роботі та рахував дні, коли повернуся додому та побачусь із рідними та друзями. Завдяки економії на їжі, я підняв досить пристойну су му. І тільки Бог знає, як важко вони мені дісталися. Тому мене просто дуже засмучувало, що мало того, що мою працю не оцінили, то ще й зароблені гроші витра тили нерозумно. Моя дружина навіть слухати мене не хотіла, вона просто сказала мені повернутися до роботи, щоб знову не стати бідною, як раніше. Жінка жодного разу не спитала, як моє здо ров’я. Під час роботи я сильно захво рів. Незважаючи на це, я щодня ходив працювати з температурою. Через це зараз маю серйозні nроблеми. Вона навіть забула, як су мувала за мною, коли побачила гроші. Як сумно усвідомлювати, що в мені бачать лише машину для заробляння грошей, а не kоханого чоловіка та батька. Ось як бути тепер? Якщо спочатку я мав бажання поїхати на заробітки, то зараз його немає взагалі, бо я відчуваю, що через це втрачаю сім’ю.