Я мати двох дітей. Шість років тому мій старший син Андрій одружився, коли йому було 25 років. Ми всі жили разом до його весілля: я та обидва сини (молодшому було 17 років). Мама подарувала мені однокімнатну квартиру. Я зробила там ремонт якраз за півроку до весілля сина. Я планувала здати цю квартиру і потихеньку збирати на старість. Але Андрій попросив квартиру.
Він сказав, що їм потрібне житло, і мені не доведеться жити з ними у двокімнатній квартирі. – Добре, – говорю старшому синові, – поки я працюю, що мені робити, якщо твій брат не вступить на бюд жет? Я сподівався сnлатити за його освіту цією квартирою. – Він це зробить, мам, – заспокоїв мене Андрій, – тільки, це, ти намагайся не втручатися у справи Лесі, щоб у вас не було класичного непорозуміння між свекрухою та невісткою, гаразд? У липні Вадим не поступив до обраного ним університету.
Йому не вистачило балів, а мамина квартира тоді вже була зайнята, тож жити сину з комфортом особливо не було де. Потім мої діти дуже nосварилися. – Ти повинен був краще вчитися, – сказав старший молодшому, – йди туди, куди тебе прийняли. Яка різниця, де тобі вчитися? Через півтора роки Андрій оголосив, що йде від дружини. Він сказав, що Леся нікчемна господиня, йому набридло жити з нею. Син залишився жити у тій квартирі, а я жила з мамою. Вадим винайняв квартиру в сусідньому місті. Він заробляв та забезпечував себе сам. Два брати дуже довго були в сварці, а страждала я, адже мені доводилося дуже постаратися, щоб вони не перетиналися на святах і не сва рилися знову.