Я не з тих людей, які й на пенсії продовжують думати лише про своїх дітей. Я одразу оголосила синові та доньці, що тепер вони самі собі господарі, а я тепер хочу пожити для себе та заробляю виключно на свою старість. Ви не подумайте, я не залишила їх без допомоги. Подруга мені запропонувала гарну роботу закордоном. Я вирішила, що це чудовий спосіб забезпечити собі гідну старість, не хотілося б у похилому віці розрахувати на дітей та чекати на допомогу.
Перед від’їздом я продала свою квартиру і поділила гроші між сином і дочкою. Далі я відпустила дітей у вільне плавання, лише подарунками балувала на свята. Зароблені гроші я накопичила, щоб придбати собі гарне житло і не тільки. В Іспанії я вже п’ять років. Нещодавно до мене дійшли чутки, що дочка нагромадила купу кредитів. Відсотки там такі, що вона чоловікові боїться сказати.
Першою моєю думкою було те, що я не допомагатиму, сама взяла, нехай сама і викручується. А потім материнське серце таки перемогло. Я допомогла доньці розплатитися. Після цього мені стало соромно перед сином. Якось усе це було несправедливо стосовно нього, тому я подарувала йому таку ж суму грошей. Донька вважає, що я її обділила, ображається тепер.