Антон зі своїм товаришем поїхали на заробітки до Польщі. В Україні вони мали невелику зарnлату, а дітей треба було ставити на ноги. Тому й ухвалили таке рішення. За кордоном вони заробляли набагато більше. Це дозволило їм щомісяця відправляти додому кошти та продукти. Рівень життя значно покращав. Діти мали новий одяг і телефони. Та й жінки стали виглядати набагато краще. Вони вже не шkодували грошей на себе. Антон із Іваном важко працювали. Але раділи, коли бачили сім’ї щасливими. Тож про втому вони майже не думали. Ішли вранці, приходили надвечір і засинали. Якось до них на роботу взяли жінок. З одною з них Іван закрутив короткий роман. Василиса була незаміжня і без дітей.
Іван одразу розставив усе на свої місця. Сказав, що в нього сім’я, яку він ніколи не залишить, тож нехай вона не має даремних надій. Василиса особливо не претендувала на його увагу. Коли після свята вони їхали додому, Василиса сказала, що звільняється та повертається до України, бо ваrітна. Вона була ваrітна від Івана. Від нього жінка нічого не вимагала. Але він все одно не міг спокійно жити . Адже це мала бути його дитина і він несе за неї відповідальність.
Василиса пообіцяла, що Іван більше ніколи про неї не почує, вона не збирається руйнувати його родину. Але він не міг стояти осторонь, тому він попросив, щоб Василиса повідомила про появу дитини. Якось він прибіг до друзів. В руках у нього був телефон та пляшка горілки. Іван махав своїм телефоном прямо перед його носом, де було повідомлення наступного змісту: – На світ з’явилися дві пельмєшки та один вареник. Він спочатку не міг зрозуміти, що це означає, а потім товариш пояснив йому, що йдеться про Василису, яка наро дила від нього трійню. Він не міг вимовити жодного слова, але був щасливий.