— Не треба мене ні про що питати. Я нічого не знаю! Але я чула, що зовсім не Сергійко — батько Матвія. Виходить, що мій брат все життя виховує чужу дитину. І ніхто ні в чому не зізнається, — сердиться 40-річна Анфіса. Брату Анфіси 30 років. Сергій наро дився у другому шлюбі, тож вони рідні лише по матері. Незважаючи на це, вітчим завжди добре ставився до Анфіси і любив її як свою. Він ніколи не ділив дітей на своїх та чужих. Незважаючи на це, брат із сестрою особливо не дружили. У них якось не виходило порозумітися, але вже з віком їхні стосунkи трохи потеплішали — прийшло якесь усвідомлення. — Я не думала, що Сергій стане таким дбайливим батьком. Ну ось все життя хуліганив і влазив у якісь неприємності, а тут враз утихомирився. Одружився він, звичайно, після зальоту. У РАГС невістка прийшла вже з величезним пузом. Брат не особливо любив дружину, всім було зрозуміло, чому він одружується з нею. Марив сином! Просто божеволів від однієї думки! – Згадує Анфіса.
За два тижні після виписки Сергій залишився один із сином, адже його дружину відвезли до ліkарні. Він сам усе робив і не боявся залишатися без помічників із новонарод женою дитиною. За цей час чоловік ще більше прикипів к дитині. Навіть коли дружина повернулася додому, він все одно більшу частину батьківських обов’язків виконував сам. Ночами вставав до малюка, годував його, одягав, гуляв у парку. А дружина завжди мала час на відпочинок. — Ми всі були шоkовані. Ну взагалі ніхто не думав, що у Сергія так рано прокинеться батьківський інстинкт. Наразі племіннику вже 5 років, але брат все одно від нього не відходить. Вони разом їздять на рибалку та грають у футбол, а вечорами співають пісні під гітару, — усміхається Анфіса. Онука люблять усі. Свекруха теж надихатися їм не може. Та й він сам по собі добрий хлопчик. Активний, усміхнений, допитливий. Анфіса й сама прив’язана до братового сина, хоч і знає, що Матвій — не Сергія дитина.
— Я не знаю, що робити з цією правдою. Зізнатися Сергію? Я навіть боюся уявити, який це для нього уда р. Він же впевнений, що Матвій його дитина. Він так на нього чекав! Скільки він всього вкладає у нього! Якщо я розповім правду, сім’я розвалиться. Невістка не знає, що я здогадуюсь, тому nродовжує грати у свою гру, — зітхає Анфіса. — Може тоді краще мовчати? — А я можу так підло вчинити по відношенню до брата? Не знаю … З іншого боку, він дуже любить Матвія, завжди намагається в ньому розглянути спільні риси. Якби він дізнався, що у нього кровних дітей немає, подбав би про це. А так все життя доведеться чужого вирощувати. Моє потурання дозволить невістці вийти сухою з води, — обурюється Анфіса. Чи варто Анфісі втручатися у життя брата та розповідати правду? Вона ж просто підірве ядерну бомбу! Чи таки треба діяти на руку невістці? Прикривати її чи як? Що скаже брат, коли дізнається, що Анфіса знала правду, але мовчала всі роки? Як бути ? Як б ви зробили на її місці ?