Інна з чоловіком Георгієм чекають первістка, на останньому У ЗД їм вже досить впевнено сказали, що буде хлопчик. Дитина бажана і для всіх довгоочікувана, йому раді не тільки молоді батьки, але і баби і діди з обох сторін: для всіх це перший онук. Свекри доnомогли молодим з ремонтом квартири, а батьки Інни обіцяли від і до обставити дитячу. — Чоловік, як завжди, пару тижнів годував мене сніданками, все ніяк не виходило у нього вибрати час для нас з мамою, – розповідає Інна. – То одне, то інше. Я вже на взводі була – час – то підтискає, потрібно ще замовити встигнути. З цими меблями ж вічно проблеми. Раптом чогось немає на складі, і так далі. Нарешті домовилися на минулу суботу, мама якісь свої справи перенесла. Я в п’ятницю чоловікові нагадала – кажу, завтра з ранку їдемо в магазин! А він знову почав – як завтра, завтра що, вже субота?
Я не можу завтра! Ну, тут я вже наїхала на нього по повною, кажу, одній мені це всетреба, чи що, і ще моєї мамі? Це для дитини, між іншим. Погризлися трошки, в результаті Гоша справи свої розгріб, вирішили – їдемо таки. Аллілуя! З ранку Інна з чоловіком заїхали за мамою. Ірина Максимівна, вже сідаючи в машину, попросила зятя зробити невеликий гачок і завезти її на хвилинку в МФЦ – у її там ма-а-аленька справа. – Ну, якщо чесно, гак не те, щоб невеликий їхати, зовсім в іншу бік, але на машині ж, не пішки! – розповідає Інна. – Заїхали ми в МФ Ц, мама зайшла, дізналася, що документи на якусь потрібну їй держпослугу можна подати прямо зараз. Мати нам каже – мовляв, ви мене вибачте, давайте зараз заїдемо до мене додому за документами, а потім повернемося в МФ Ц, я швиденько подам заяву. Зараз добре, народу нема, в робочі дні мені не так – то просто вирватися.
А потім поїдемо в магазин дивитися меблі … Георгій вже відчутно напружився, але ні слова не кажучи відвіз маму додому за документами і повернув в М ФЦ. Але який же був його стан, коли теща через п’ять хвилин збентежено вийшла з будівлі і пояснила, що забула вдома СНІЛС. Була впевнена, що він в загальній папці з документами, але на місці, побачила, що його там немає. І згадала, що він вдома, в інший сумці. А без СНІЛСу ніяк. І чи не буде зять такий люб’язний, чи не відвезе її ще раз додому за СНІЛСом, а потім знову до МФ Ц, треба ж, мовляв, доробити справу, раз вже взялися … — Чоловік, звичайно, був вже поза себе – на мою думку, він вирішив, що ми з мамою спеціально все це влаштували! – зітхає Інна. – Але нічого, мовчки привіз нас до маминогому будинку. Я пішла з нею в квартиру, закортіло в туалет, як у всіх вагітних буває. Мати довго шукала СНІЛС по сумкам і по кишеням, ледь знайшла.
Виходимо – Георгій стоїть біля машини, сам чорніше хмари, курить. А мені говорив, що кинув. І смикнуло ж мене почати з’ясовувати з ним відносини через це в такий момент, говорю, дитинви обкурюєш через ваrітну дружину, пасивне kуріння – саме шкідливе. Спокійно сказала, без крику. А він! Ой, що він влаштував! Розкричався, як істеричка, на весь двір, матом на мене, люди в вікна, на мою думку, виглянули. Ну, я теж не мовчала, якщо чесно. А що мені, стояти і посміхатися, що чи? Тоді чоловік взагалі під плінтус зажене! Ірина Максимівна була просто в աоці. Людина вона інтелігентна, у її середовищі матом не лається ніхто і ніколи, і про зятя вона була кращої думки. За крайньої мірою, такої потворної сцени точно не чекала. Так ще в своєму дворі, де вона живе вже двадцять років, і де її кожна собака знає. Загалом, обставляти кімнату онука тепер мати не хоче, вона всерйоз обговорює ситуацію, що Інні доведеться від чоловіка йти з квартири, яка належить свекрам, з’їжджати і переїжджати до батьків.