– Міш, до нас за тиждень приїжджає Карина. Чергове підвищення. Вона нарешті виходить заміж! Не як деякі. – Ти кого натякаєш? Віру, чи що? Вона відвідує нас раз на два дні, годує, доnомагає по господарству, – відклавши газету, сказав чоловік. – А яку шикарну сумочку вона тобі нещодавно подарувала. – Що ти порівнюєш? У на відміну від сестри, Карина завжди виділялася та розуміла, чого хоче. Вона у банку працює, не те, що завод. – Жень, я тебе не розумію.
Ти сама працювала на заводі. – Але я отримала грамоти за те, що я почесний працівник галузі. – Незабаром у нас можуть з’явитися правнуки. Саме головне, я вважаю, що онуки пов’язані з нами і не відштовхують людей похилого віку. Ось Міка навіть скачав мені шахи на комп’ютер. Вони роблять моє життя дуже щасливим. Крім того, Карина дуже далека і займається лише собою. Але вона моя внучка, я бажаю їй щастя. – Мишко, просто зрозумій, Віра обрала найкоротший і прямий шлях. Ти навіть уявити не можеш, скільки праці доклала Карина, щоб стати такою, якою вона є сьогодні? Жінка весь день готувала біля плити. А як може бути інакше? Карина, її обожнювана онука, приїде з іншого міста. Віра, наймолодша онука, на прохання бабусі ходила на ринок за продуктами.
Але ні першого, ні другого дня Карина не побачила свою бабусю! Вона провела деякий час із батьками, зупинившись у сусідньому готелі. Але після цього вона поїхала, завітавши на кілька важливих зустрічей. За день до від’їзду вона відвідала дідуся та бабусю. – Як я скучила за вами, бабусю, дідусю, – сказала вона, радісно підбігаючи до них. – Ви наймиліші люди, яких я колись зустрічала! А ще я маю для вас подарунки! Бабусі подарувала парфуми, а дідусеві – набір для грумінгу! Коли Карина розповідала бабусі про своє життя, бабуся іноді нюхала флакон і казала: – Ти наша гордість, дитино! Ти єдина, хто досягла успіху, яка ти розумниця! Внучечко, бережи себе і намагайся не хвилю ватися так сильно. – Бабуся, мені ніколи доглядати за собою! Оскільки у мене багато роботи, а часу замало, я не хочу витра чати його на nогані речі. У мене також багато планів. Але не нудь, адже мені потрібно встигнути на літак. Старша сестра зникла за годину, залишивши після себе ледь вловимий аромат дороrих парфумів.
Бабуся якийсь час сиділа, з мрійливою усмішкою дивлячись на двері, за якими зникла старша онука. Провівши її жалісним поглядом дід відповів: – Ходімо пити чай. Віра куnила кілька булочок з маком і взяла з мене зобов’язання наступного тижня відвести мене до лікаря, тому що в мене знову почав підвищуватися тиск. Будь спокійна, колись кохана Карина повернеться. Сидячи за столом, дідусь поспішив спитати. – Віра повідомила тобі цю новину чи ні? Яке захоплення, яка радість, у неї буде дитина! А Карина дуже схожа на свою бабусю, наша розумниця, докладає багато зусиль. І життя в неї вдалося! Але ось для нас у її житті зовсім немає місця, і вона не має для нас часу. Вона не хоче витра чати свій час, бо ми вже застаріли. Сказавши це дідусь просто глянув на молодшу онучку, пішов і обійняв її. – Жіночка йдемо ж пити чай з онукою… – закричав він.