А вже втра тила надію, що чоловік колись відмовиться від своїх пригод. Але лише одне слово нашої доньки змогло згорнути гори

Про першу зраду чоловіка я дізналася від його kоханки. Дівчина прибіrла до мене у сльозах і благала, щоб я віддала їй свого чоловіка. Цікаво, чи не так? Я не кричала, не виганяла її в шию із квартири, мені б на все це не вистачило сил. – Чаю вип’єш? – Що? – Чаю. Зараз Слава прийде. Повечеряємо утрьох. Бідолашна дивилася на мене, як на божевільну. Швидко зібрала свої речі та втекла. Я давно так не сміялася, як того вечора. Потім Славко додому повернувся. Дивився на мене щенячими очима, на колінах просив вибачення: – Я тебе люблю! Ну правда! Мені, крім тебе, більше ніхто не потрібен. Не знаю, як усе це сталося. І я вибачила. Не хотіла руйнувати свою маленьку сім’ю. На якийсь період чоловік справді змінився.

У наші відносини знову повернулася пристрасть та вірність. Але коли я дізналася, що ваrітна, Слава розправив свої крила і почав шукати нову компанію для холодних осінніх вечорів. Він завжди ночував удома, а в те, де він проводив вечори, я намагалася не вникати. Мене цікавила лише моя дочка. Як з’ясувалося, його також. Більше, ніж мене. Щоночі вставав, щоб її захитати, годував із пляшечки, відкладав усі свої справи, щоб піти з нами до поліkлініки або на чергове свято у садочку. Коли дочка пішла до школи, я вже була морально готова до того, що Славко знову зірветься. Так і сталося. Я пропадала на роботі, мала залишалася на додаткових заняттях, ось наш батько й засумував. Нічого, Мариночка з кадрової служби його втішила та добре розважила. Я навіть одного разу бачила їх удвох біля готелю у центрі. Красива, молода, довгонога… Все, як у фільмах…

Advertisements

– Як ти все це терпиш, Соня? – Запитувала подруга. – А що робити? Його вдачі я вже не зраджу. Чоловік він дбайливий, та й батько чудовий. Леночка без нього навіть заснути не може. Напевно, того вечора нашу розмову виnадково підслухала дочку. А я і не знала, поки вона наступного ранку не видала: – Батьку, а чому ти вчора так пізно прийшов? Чи був у своїх kоханок? Він мало не подавився тим шматком сирника. Я поплескала його по спині і прошепотіла: – Клянуся, я їй нічого не казала. Слава дивився на обожнювану дочку, і навіть не знав, що сказати . Йому стало дуже со ромно. На мить мені здалося, що він ось-ось пустить сльозу. Після цього його вечірні пригоди припинилися. Нині Оленка вже доросла дівчина, заміж збирається. – Мамо, тату, як добре, що у нас така міцна та дружна родина. От би й у нас із Максимом вийшло таке створити. Я обійняла її і прошепотіла: – Все в твоїх руках, доню.

Advertisements

Leave a Comment