Якось увечері, тато та донька сиділи у вітальні та дивилися улюблені мультики малюка. Вони часто так робили, точніше кожні вихідні, спочатку смачна вечеря, потім приємний і ароматний чай. І ці вихідні теж не виняток, тільки ось раптове питання доньки спантеличило батька. – Тату, хто така жінка легкої поведінки? – Що? Звідки ти дізналася це слово і як, то ще й мене питаєш? – У нас у садку є хлопчик Сьомка. Він весь день репетує що я Максиму даю, а йому не даю.
І обзиває мене Давалкою. – Стоп. Почекай, почекай, почекай. Що? Кому ти що даєш і про що взагалі мова? – Ну тато, іграшку!!! Іграшку даю. – Ох… ну, малеча, дама легкої поведінки – це жінка, яка nродає… – Що nродає? Іграшки? – Ні, дурненька. Ну вона nродає себе, як, наприклад, тітка Валя nродає іграшки. – О, ну тоді й тітка Валя жінка легкої поведінки. – Ні, ти не розумієш, тітка не nродає себе як дама легкої поведінки, вона лише іграшки nродає. – Як ти можеш це зрозуміти? – Ну, чоловік nлатить, а вона тимчасово буває з ним. – Чому так?
– Щоб спати. Великим хлопцям іноді буває самотньо. – Тоді я піду і повідомлю мамі, що вона теж жінка легкої поведінки. – Стривай, не роби цього. – Але ж ти знаєш, що вона спить з тобою за гроші? – Гроші? – За твою зарnлату, звісно. – Ох мила, це не те. Це свідомо, як подружній обов’язок. – Тоді дядько Вадим теж винен матусі гроші. – Я так не вважаю. Стоп що? Дядько хто? – Із сусідньої квартири. Мабуть, він вирішив віддати їй усе в ліжку перед твоїм приходом. Ти ж був на роботі. Він, мабуть, заборгував багато, аж тричі. – Слухай, схоже, що наша мати теж жінка легкої поведінки… – Чому? Вона нічого не nродає. – Мда, справді не nродає.