Незважаючи на те, що я все життя мріяла про доньку, у мене наро дилося лише 2 хлопчики (другий хлопчик нещодавно з’явився). Я наро дила і мене поклали в палату одну. Я думала, що буду одна до кінця, але потім до моєї палати привезли ще одну жінку. Мені здалося, що буде здо рово з кимось поговорити. Дівчина тільки наро дила свою першу дитину, милу доньку.
Отже, вранці до нас привезли немовлят. Я вже привела себе у презентабельний вигляд. Медсестра розбудила другу породіллю, але та відвернулася і не встала. Але через деякий час у нас з нею почалася розмова і жінка дала пояснення. До виписки я дивилася, як жінка друкувала щось і nлакала, я поглядала на її дитину. Мені було цікаво, чому вона так дивно поводиться. Потім вона почала голосно плакати. Я теж ревіла після перших nологів.
Але з нею все було інакше. Вона nродовжувала розмірковувати про те, чи варто залишати своє немовля. Оскільки батько покинув її, батьки не доnомагають, а йти з дитиною їй взагалі нікуди, вона опинилася в поганій ситуації. Я не втрималася, ну не могла дивитися на цю картину і запропонувала їй доnомогу, поки вона зможе знову встати на ноги. Спочатку, я звичайно повідомила свого чоловіка про цю ідею. З купою привітань та повітряних кульок вони нас зустріли. Пройшло 2 роки після нашого спільного життя. Тепер ця мила жінка вийшла заміж за мого брата, і вони чекають на дитину.