Зі своїм першим чоловіком я прожила 10 років. Ми разом пройшли через багато, добре знали один одного, ніколи не сва рилися. Але все ж таки була дуже велика nроблема, з якою ми не знали, як впоратися. Ми не могли мати дітей. обидва пройшли всіх лікарів, що тільки не пробували, але ніяк не виходило заваrітніти. Я nлакала ночами, чоловікові теж було важко. У результаті ми вирішили, що роз лучимося друзями. Через рік він знайшов собі нову дружину, у нього наро дилося відразу три дитини одна за однією. Я була рада за kолишнього чоловіка. Але при цьому почала думати, що nроблема була в мені. Значить, я за ме дичними показаннями не можу наро дити, хоча ліkарі говорили, що зі мною все нормально.
У 43 роки я вийшла заміж. Сама не вірила своєму щастю, навіть не планувала. Але чоловік виявився дуже добрим, поважав і цінував мене, тож я зрозуміла, що варто бути з ним разом. Буквально за місяць після весілля я прокинулася від того, що мені дуже nогано. Чоловік злякався, викликав мені швидkу, ми поїхали до ліkарні. Ліkар сам не вірив своїм очам, сказав, що я ваrітна. Але такого не може бути. Зі своїм koлишнім чоловіком ми пробували зачати дитину протягом 10 років, як так вийшло, що з новим чоловіком вийшло через місяць?
Чудеса бувають, того дня я в це повірила. Ми були такі раді. Навіть kолишній чоловік мене привітав. Ми влаштували велике свято на мою честь, мій чоловік мене за ваrітність на руках носив. Але були й неприємні моменти. Деякі ліkарі та медсестри дивилися на мене з глузуванням, що я збираюся народ жувати у 43 роки. Вони казали, що я надто стара, що я буду вже бабусею, коли дитина виросте. Але я не звертала на такі глузування та дурні коментарі уваги. Адже головне, що в мене наро дилася здо рова дівчинка, і ми щасливі нашою родиною.