У мене мама просто схиблена на чистоті. У неї це ще з юності. Коли вона приходить додому і переодягається, то відразу складає ідеально акуратно речі, або кладе у прання і відразу починає прати. У неї ніколи не скупчуються речі. Після їжі вона миє посуд, у неї ніколи не буває гори брудного посуду. Мама проводить вологе прибирання щодня. Вона готова до прийому гостей будь-якої миті, тому що вдома завжди ідеальна чистота. Я не можу зрозуміти, від куди у мами стільки часу та сил. Але вона казала, що прибирання для неї стало як звичка, тепер вона без цього не може. А ось у мене такого немає. Я не можу запозичити мамину звичку забиратися відразу.
Тим більше, коли вдома є маленька дитина. У мене є донька, їй 3 роки, так вона любить розкидати іграшки. Це ж не означає, що я маю бігати за дитиною по п’ятах і все збирати. Але моя мама думає, що я вин на. Всі крихти прибрати, кожну іграшку на поличку поставити незважаючи на те, що дитина ще 10 разів цю іграшку може за день взяти і перевернути всю nолицю. Чоловік у мене працює цілими днями, я нещодавно теж знайшла собі віддалену роботу.
А доньку залишаю на нашій сусідці, вона також у деkреті, тим більше попросила трохи грошей, вигідніше, ніж наймати няню. І ось якось прийшла до нас у гості знову мама, почала на мене кричати, що я нечупара і в мене вдома все розкидано: -Якщо я прийду, і в тебе вдома знову буде такий свинарник, то ноги моєї тут більше не буде. -А тебе ніхто і не запрошував, постійно сама приходиш. Мама так на мене образилася, що вже три тижня не розмовляє. На вихідних був день народ ження онуки, то мама не прийшла спеціально. Я не знаю, скільки ще триватиме цей цирк, але від її образи страждає лише дитина, яка су мує за бабусю.