Світлана Семенівна вже багато років працює серед чоловіків. Єдина жінка у своєму відділі. Головний економіст. Сьомого березня вранці Світлана стояла в коридорі перед дзеркалом, наводила останні штрихи перед тим, як поїхати на роботу. Раптом вона відчула на собі уважний погляд чоловіка. – Ти чого? – Запитала вона. – Нічого, – спокійно відповів чоловік. Прийшовши на роботу, Світлана Семенівна не могла викинути з голови погляд чоловіка. “Чи не порівнює він мене з іншою?”, Запитала себе вона. “Треба з’ясувати!”, Вирішила вона. І за звичкою, як на роботі, почала ана лізувати ситуацію, ґрунтуючись на історії.
Пригадала, як десять років тому, цього ж дня, напередодні жіночого свята прийшла додому з дороrим букетом та подарунком, які подарували їй колеги. Того дня чоловік приніс їй букет тюльпанів. А Світлана першим у вазу поклала букет від колег. – Свєточко, ти в мене стала крутою. Мені не наздогнати твоїх колег! – Сказав він і відніс свої тюльпани на кухню. Після цього чоловік більше не дарував їй квітів. Потім чоловік перестав говорити їй компліменти, оскільки Світлана мало не щодня переказувала йому компліменти, сказані їй одним чи іншим колегою. І всі ці роки Світлана не помічала цих нюансів.
Начебто так і має бути. А сьогодні згадала та жа хнулася. У обідню перерву поїхала в бутік і куnила сукню, яку нещодавно доглянула. Приїхавши назад, загнала машину на nлатну стоянку. Заплатила гроші вперед і прийшла до свого кабінету. До кінця робочого дня колеги, зазвичай, піднесли їй розкішний букет. Світлана поставила його у вазу та залишила його там. Потім переодягнулась у нову сукню і зателефонувала чоловікові: – Толю, у мене машина в ремонті. Ти не міг би забрати мене? Чоловік зустрів її біля машини. – Ух ти! – захоплено вимовив він. – Ти в мене і так красуня, а в цій сукні взагалі супермодель! – Толь, а ти мені куnиш тюльпани? – Звичайно куnлю, kохана!