З Катею, невісткою, у мене неnогані стосунkи. Але, можу чесно сказати – я хотіла для сина кращого. Після весілля син повідомив мені, що вони житимуть на орендованій квартирі, доки не накопичать на власну. Але минуло вже кілька років, і мені здається, що вони забули про свою мету. Наприклад, нещодавно вони купили для себе нові телефони та ноутбук, а потім ще й до Єгипту полетіли. Коли наро дилася моя онука, життя дітей різко змінилося. Я намагалася доnомагати їм чим могла, але з дитиною, природно, було важко.
Якось син подзвонив мені і сказала: -Мамо, нам зараз дуже важко. Ми ледве спроможні nлатити за комунальні. Думаю, краще нам переїхати до тебе. Я не була в захваті від цієї ідеї, але суперечити не стала. Та й у мене трійка, тому місця всім мало вистачити. Я знала, що в Каті непростий характер, але думала, що хоч у чужому будинку вона зможе якось себе приборкати. Але не тут-то було: вона поводилася, як хоче, а мене вважала рабинею, яка повин на була готувати для всієї родини і забиратися поодинці. Якось мій терпець урвався.
Рано-вранці я прокинулася від того, що Катя дуже голосно розмовляла. ”У нас є диван. Домовилися. Приїжджай” – почула я уривки фраз, тому зайшла на кухню і запитала у невістки: -З ким це ти розмовляла. -З подругою. Ми вирішили, що зустрінемо свята разом. До речі, вони приїдуть до нас із хлопцем, на ночівлю. -А ти не подумала в мене запитати? -А навіщо? Ви поспите з Юлею в одній кімнаті. Я хочу відпочити із друзями. Я остаточно переконалася, що ця особа втра тила сумління. Тому коли син прокинувся, я заявила йому: -Розумію, що у вас nроблеми із фі нансами, але поведінка твоєї дружини нікуди не лізе. Так що збирайте речі, і щоб до вечора вас тут не було. Вони поїхали. Я дізналася від знайомих, що вони переїхали до батьків Каті. Спілкуватися із онукою син мені не дозволяє. Однак я досі впевнена, що вчинила правильно.