Микита вже збирався назад до міста, коли Мар’яна сказала йому, що ваrітна. Але такої відповіді від хлопця вона не чекала

Микита не міг відірвати очі від циганки, яка танцювала невтомно. Підійшовши до свого друга, він спитав: -Це хто? -Онука Петра, що на краю села живе. Він вино виготовляє. Мені з дитинства казали, що він циган, але за дружину вибрав дівчину з нашого села. Дружина nомерла, а донька виявилася гуляючою. Саме так років 10 тому вона залишила дідові онуку – і зникла. Петро виростив онуку, а зараз порошинки з неї здуває. Тож якщо підійдеш до неї – він тобі ноги переламає. Але Микита лише посміхнувся, і сміливо пішов у бік циганки. -Можна вас на танець запросити. Мар’яна подала руку. Коли Микита відчув дотик, то всередині все перевернулося. Бігав він за циганкою майже місяць, і в результаті досяг її.

І ось, літні канікули добігали кінця, і Микита збирав речі: батьки мали заїхати за ним наступного дня. Несподівано у вікно хтось постукав. То була Мар’яна. Микита відчинив кватирку і сказав: -Ми більше не побачимося. Потішилися, і вистачить. -Побавилися? Я чекаю дитину. -А я то тут причому? Циганка розгорнулася і пішла. Микита поїхав, а наступного разу приїхав лише за півроку. Сашко, друже, дізнавшись, що Микита приїхав, одразу побіr до нього і відвів на розмову. -Дивись про Мар’яну нічого не ляпни. Якщо Петро дізнається, тобі кінець.

Advertisements

-Чому? -Після твого від’їзду Мар’яна наклала на себе руки. -Що? І ти мені нічого не сказав? -Ти свою справу вже зробив. З того дня минуло вже багато років. Життя Микити тривало, але назвати це ”життям” нельзя було. Одружився, але дружина постійно йому зрад жувала. Роз лучився. Друга дружина виявилася страաенно нудною – і з нею не зійшлося. Якось він зустрів Олену: та була молодша за нього на 8 років. Заkохався, відгуляли весілля. Все було чудово, крім одного: Олена ніяк не могла заваrітніти. Оскільки все в його житті не ладналося, Микита вирішив з’їздити до ворожки. Повертався він мовчки, ні з ким не розмовляв кілька днів. А за тиждень пішов до церкви – поставити свічку за упокій душі Мар’яни. Не знає він, чи налагодиться його життя після цього, чи ні – але він відчував, що треба було так зробити.

Advertisements

Leave a Comment