У нашому під’їзді, на першому поверсі у закутку, обладнано стоянку для колясок, велосипедів, самокатів. Загалом всього того, що можна внести в під’їзд, але не хочеться тягнути нагору, в квартиру. Стоїть собі колісна техніка, нікому проходити не заважає. Тільки одна сусідка, на вигляд – старенька божа кульбаба, регулярно, на кожному зборі жителів під’їзду, обурюється ними. Серйозних аргументів на захист свого погляду вона навести неспроможна. – Коляски та інші велосипеди треба зберігати у себе вдома. Ви з їхніми колесами заносите бруд із вулиці! – То що ви пропонуєте?
Знімати взуття під час входу в під’їзд. Адже на взутті теж бруд! – обурюються інші сусіди. Коротше, її обурення усі жителі під’їзду одноголосно ігнорували… Одного ранку ми знайшли всю свою колісну техніку на вулиці. Хтось їх просто виставив із під’їзду. Запідозрити стареньку ніхто не міг. Ну самі поміркуйте, підняти і винести електросамокат – це і чоловікові важко. А тут квола бабуся. Усі обурювалися, лише вона сама яхідничала. – Нарешті, у когось вистачило розуму викинути все на вулицю! У сусіда на машині встановлено відеореєстратор. Він почав паркувати її перед під’їздом. Три дні нічого не відбувалося.
На четвертий день знову вся техніка опинилася на вулиці. Благо, нічого не вкрали, нічого не зламали. Реєстратор вказав на злочинця. Ним виявилася ця сама стара. Поралася довго, але на наш загальний подив, змогла перетягнути все на вулицю. Як вона не затьмарилася при цьому, просто розуму незбагненно. Народ пішов влаштовувати розбірки з цією божевільною. – Йдіть звідси! Я nоліцію викличу! – верещала вона з-за дверей. – Викликай, у мене саме відео свідчення, що ти вкрала мій електросамокат! А він стоїть ой як дорого! – крикнув у відповідь один із “постраждалих”. Бабуся тепер у магазин бігає потай. Боїться. Хоча чого боя тися? Утихомирилася – з нас і цього достатньо.