Подружжя Ганна та Стас із дочкою Катею живуть у невеликому місті. Стас працює на містоутворюючому підприємстві. Підприємство виділило їм двокімнатну квартиру із великою кухнею. Мама Ганни мешкає в обласному центрі. Так сталося, що Марина Петрівна залишилася без житла. Дочка із зятем не кинули жінку в біді, запропонували переїхати до них. Але Марина Петрівна відмовилася, пославшись на те, що не хоче міняти місце роботи. Тоді Стас із Ганною вклали свої накопичення, взяли іnотечний kредит і куnили їй двокімнатну квартиру у її місті. Їхній фі нансовий стан дозволяв їм піти на такий крок.
Купуючи Марині Петрівні квартиру, дочку із зятем не ставили перед нею жодних передумов, не нав’язували борrів. Просто купили мамі і, за сумісництвом тещі, житло в упорядкованому районі. Так як квартира була придбана на вторинному ринку, то Ганна зі Стасом ще й ремонт сnлатили. Минуло шість років. Катя цього року закінчує школу. Планує вступити до політехнічного інституту, що знаходиться в обласному центрі. Тобто там, де мешкає бабуся. Звісно ж, Ганна зателефонувала матері, щоб домовитися з нею про житло для доньки.
– Мам, наша Катя вирішила вступати в політех. Ти ж не заперечуєш, щоб вона на час навчання оселилася в тебе? Оренду квартири нам складно буде сплатити, а пускати її жити в гуртожиток я побоююся, – розповіла Ганна Марині Петрівні. – Ганнусю, ти не ображайся на мене, будь ласка, але я звикла до самотнього життя. І не хочу ні з ким ділити побут. Навіть із рідною онучкою я почуватимуся не у своїй тарілці. Зрозумій мене правильно, – відмовила мати. “Треба було квартиру на доньку оформляти, а не на неї!” – подумала Ганна. Але вголос нічого не сказала, а просто кинула слухавку.