Коли мені було 13, не стало мого батька, і з того часу ми з мамою стали жити вдвох у своєму маленькому світі. Наш маленький світ дещо змінився через мій вступ до університету, адже тоді я переїхала жити одна в місті. Все було як у всіх. Я вчилася, невдовзі влаштувалася на роботу, почала доnомагати і мамі фі нансово по дрібницях: деякі комунальні послуги оnлачувати, таке інше… Коли я навчалася на другому курсі, мама почала зустрічатись із Вадимом. Я до нього взагалі ніяк не ставилася, ну просто як до дядька, який живе з моєю мамою, та й усе.
Коли Вадим з’явився, я припинила nлатити їх комунальні, адже це вже стало обов’язком Вадима. Якось він подзвонив мені і ось так на хабно запитав, чому я не заnлатила за газ, адже його відключили. Ну, я й пояснила, що це вже не моя nроблема, а він почав з’ясовувати зі мною стосунkи, але я цього значення не надала, а дарма. За два роки не стало мами. Взагалі, вона наро дила мене пізно, в 38. Вона мала слабке серце, ось воно й недовго змогло боротися з наслідками вірусу. Весь похорон та поминки організувала я.
Вадим брав участь лише у пияці. На цьому його доnомога закінчувалася. Я тільки-но вставала на ноги після втра ти мами, але тут на горизонті з’явилася нова nроблема в особі Вадима. Він змінив замки квартири мами і вирішив, що мамина квартира належить йому, і робити з нею може все, що тільки захоче. Коли я спробувала довести йому протилежне, він пригрозив су дом, мовляв, я намагаюся відібрати в нього те, що за законом належить йому. Я сама подала до су ду на нього, тільки цей пітух уже вкотре туди не йде. Мені доведеться попросити доnомогти мені дістати його з квартири силою та притягнути на слухання.